ВІЙНОЮ ПАЛАЛА РІДНА ЗЕМЛЯ

Довідкова інформація

З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі села під керівництвом партійних і радянських органів перебудували свою роботу на воєнний лад. З наближенням фронту в селі було створено винищувальний батальйон. Населення брало активну участь у спорудженні оборонних рубежів. Райком партії створив оперативну групу для організації партійного і комсомольського підпілля. В тилу ворога були залишені секретарі райкому партії І.С. Щученко, П.П. Сидоренко, комуністи Е.А. Скабард, П.І. Боєвець, С.Т. Пилипенко, О.І. Босий, П.Д. Павленко та інші. 5 серпня 1941 року гітлерівці захопили село. З перших днів окупанти почали грабувати колгоспне майно і вивозити до Німеччини. За відмову працювати на окупантів людей розстрілювали.

Та населення чинило опір загарбникам. З серпня по листопад на території району діяв партизанський загін (командир І.С. Щученко). Партизани завдали відчутних ударів німецьким загарбникам. Фашисти влаштували облаву: у навколишніх селах розмістили великі гарнізони і взяли по 10—15 заложників — радянських активістів. На сходках жителів їх розстрілювали, погрожуючи, що так буде з кожним, хто підтримуватиме партизанів. Однак це не залякало радянських людей — вони всіляко допомагали народним месникам. У листопаді група партизанів перейшла лінію фронту і влилася в Червону Армію, а інша частина пішла в підпілля.

Об’єднавши навколо себе залишених у тилу комуністів, П.І. Боєвець створив партійну групу, яка стала ядром Єлизаветградківської підпільної організації, її керівним органом був підпільний райком партії на чолі з Б.А. Скабардом. Підпільники влаштовували диверсії, пускали під укіс ворожі ешелони, знищували окупантів та їх прихвоснів. Фашисти проводили численні облави, чинили жорстокі розправи. За вбивство двох поліцаїв у ніч на 27 січня 1942 року гітлерівці розстріляли 10 заложників. Місцем розправи з радянськими людьми були силосна башта в Цибулевому, названа «баштою смерті», і околиця Плоского лісу.

На початку 1942 року, після загибелі Б.А. Скабарда, Єлизаветграцківський райком КП(б)У очолив П.І. Боєвець. На допомогу Кіровоградському підпільному обкому партії ЦК КП(б)У направив групу з 10 чоловік на чолі з колишнім завідуючим відділом пропаганди і агітації Єлизаветградківського РК КП(б)У П. Ф. Баранником. У березні 1942 року на нараді комуністів Єлизаветградківського району з його участю вирішено активізувати дії проти окупантів, обрати новий склад підпільного райкому партії. До нього увійшли С.І. Довженко, С.Т. Пилипенко та П.І. Боєвець. Секретарем став П.Ф. Баранник. Всього в Єлизаветградківській підпільній організації налічувалося 28 членів і 10 кандидатів партії, переважна більшість їх була в діючих партизанських загонах або очолювала підпільно-диверсійні групи. Протягом квітня—червня 1942 року райком партії організував партизанський загін ім. Ворошилова (командир С.І. Довженко), який діяв на території Єлизаветградківського, Олександрівського, Великовисківського, Кіровоградського районів та м. Кіровограда до з’єднання я частинами Червоної Армії у грудні 1943 року. Після того, як П.Ф. Баранник ввійшов до складу Кіровоградського підпільного обкому партії, секретарем Єлизаветградківського райкому партії затверджено К.Є. Ярка, він був одночасно комісаром партизанського загону.

Перебуваючи в підпіллі, комуністи села проводили серед населення широку масово-політичну роботу. Вони розповсюджували листівки із зведенням Радінформбюро, випускали газету, посилали в навколишні села агітаторів. Влітку 1942 року близаветградківський підпільний райком партії звернувся до трудящих з листівкою «Не давайте фашистам хліба», в якій говорилося: «Хлібороби селаї Затримуйте збирання і обмолот хліба, не давайте можливості фашистам вивозити хліб в Німеччину. Наш заклик — «Жодного грама хліба окупантам!».

У боротьбі проти німецьких окупантів загинули смертю хоробрих комуністи Д.І. Зіноватний, О.П. Петля, М.С. Овчаров, активісти О.І. Проценко, М.С. Адаменко та інші. Секретар підпільного райкому партії П.І. Боєвець 20 листопада 1942 року, оточений ворогом у палаючому будинку, відстрілювався до останнього патрона і загинув смертю героя.

Єлизаветградківська комсомолка — зв’язкова підпільників — М.І. Мошнягун зі своєю матір’ю Г.С. Мошнягун подавала велику допомогу підпільникам, розповсюджувала листівки, зривала відправку молоді в Німеччину, доставляла партизанам медикаменти, розвідувальні дані. Потрапивши до рук катів, відважна патріотка загинула, не виказавши ворогові товаришів по боротьбі.

8 грудня 1943 року частини і з’єднання 75-го стрілецького корпусу 53-ї армії 2-го Українського фронту при підтримці партизанів визволили Єлизаветградку від фашистів. В боях за село полягло понад 400 радянських воїнів і партизанів, серед них росіянин старший лейтенант В.С. Биков, українці партизани — брати Анатолій і Юрій Маркитани (Довженки), білорус єфрейтор А.А. Овсітер, татарин рядовий І. Усманов, башкир сержант Ш.М. Рафінов та багато інших.

В лавах Червоної Армії проти фашистів воювали 553 жителі села. Близько 200 з них нагороджені орденами і медалями, в т. ч. орденом Леніна — капітан Д.Я. Жлобинський і молодший лейтенант Т.А. Миколайченко, танкіст Ф.А. Татаров — кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Слави 3-го ступеня. І.С. Масловський удостоєний двох орденів Червоної Зірки, багатьох медалей. Понад 350 єлизаветградківців загинуло на фронтах війни.