Акція «Незабудка пам'яті»

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу у 32-33 роках . Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.

1933 рік. Найчорніший час в історії України. І до сьогодні боляче ступати стежками жахливої трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Ніде в світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. 

Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

Тому, для вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-33рр.,  Єлизаветградківська селищна бібліотека активно  приєдналася до  акції «Незабудка пам’яті».

Кожен відвідувач бібліотеки в цей день прикріпив символічну квітку-незабудку, виготовлену власноруч, на «Панно пам'яті про Голодомор».

Криваво-чорну сторінку української історії діти засіяли власноруч зробленими незабудками.

Сьогодні квітка незабудка використовується, як символ пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні . Вона нагадує нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути мільйонів жертв Голодомору.

Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь! жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

 

 

Україна – територія гідності  й свободи

21 листопада ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності, та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції.

Значення тих подій неможливо переоцінити, адже протягом листопада 2013 –лютого 2014 років відбулося найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства.

На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації.

Революція Гідності сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму і показала важливість національної ідеї. Нині триває за неї боротьба. Наше суспільство здобуло право на зміни. Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі.

Цій знаковій події присвячена книжково – ілюстративна виставка «Україна – територія гідності  й свободи», яка організована в  Єлизаветградківській селищній бібліотеці.

Видання з виставки  розповідають про героїв і перебіг Революції Гідності, що пробудила в душі кожного українця потяг до свободи та волі. Також були представлені книги, присвячені російсько-українському протистоянню на Сході України, долям звичайних українців, що опинилися в зоні бойових дій.

Користувачі можуть ознайомитися з друкованими виданнями, представленими на даній експозиції.

 

 

    Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу. 

До Дня української писемності та мови    Єлизаветградківська селищна  бібліотека започаткувала  флешмоб 

«Подаруй україномовну книгу рідній бібліотеці!». 

Шановні жителі краю, приєднуйтесь до ФЛЕШМОБУ , та поповнюйте книгарню україномовними книгами!

 

«Хліб – наша сила, хліб – наша святість»

Споконвіку хліб вважався ознакою достатку, святинею столу та оберегом домівки. Саме тому він був частиною багатьох давніх обрядів та звичаїв. Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія. В обрядах та звичаях хліб символізує життя. Традиції, пов'язані з хлібом, який уособлює повагу до праці й людини є кращими моральними засадами нашого народу, їх передавали з покоління в покоління.

 

Проводячи свята та масові заходи  в Єлизаветградківській селищній бібліотеці ми підтримуємо  ці чудові українські традиції.

Хочу подякувати нашим  майстриням які випікають чудовий святковий хліб– караваї на наші свята та заходи .

Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він є   основою життя.

Тож нехай він, хліб, — совість наша — буде завжди лежати на столі; на вишитому рушнику, а нашою першою молитвою нехай буде хвала хлібу. Нехай на черствіє хліб, бо, як мовлять у народі, коли черствіє хліб, черствіє і душа, і совість. Так буде все життя: хліб на столі.

 

Лине слава козацька з  далеких віків

  Історія України — це тисячолітня історія українського народу. Вона бере коріння з глибокої давнини. І не знати її, не шанувати її, просто неможливо. Бо тоді ми втратимо своє ім'я — український народ.

   

І зовсім не дивно, що в Україні є таке свято День українського козацтва. Адже саме козаки «написали» сторінки славної історії України.

   До Дня українського козацтва в Єлизаветградківській селишній бібліотеці розгорнута  книжкова виставка «Лине слава козацька з  далеких віків».

Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури.  Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.

І хочеться звернутися до всіх дітей, щоб пам’ятали,  що вони є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен із вас своїми добрими справами і вчинками доведе, що козацькому роду нема переводу!

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку та ознайомитися з літературою, яка допоможе вам збагатити свої знання та поринути у чудовий світ українського народу – Козаччину. Як говориться в прислів’ї : «Золото добувають із землі, а знання – з книжок».

 Колись ми юними були, а зараз осінь наступає

“Поки ми молоді, старість бачиться нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко, і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів”.

І. О.Решетовська

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це ‒ також і День ветерана. За міжнародною класифікацією особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині – понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі.

І цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства, але і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

Єлизаветградківська селищна бібліотека для своїх літніх читачів запропонувала цікаву книжкову виставку під назвою "Колись ми юними були, а зараз осінь наступає"

У рамках акції "Людям похилого віку - чуйність та милосердя!" бібліотекар  Вікторія Голинська приносить малорухливим літнім людям книжки та журнали додому, розповідає останні новини,  та ще й ділиться  власними, вже прочитаними «Неймовірними історіями життя » та «Загадками історії».

 

"НАМ ПІГУЛКИ І МІКСТУРУ ЗАМІНЯЄ ФІЗКУЛЬТУРА"

На початку осені ми починаємо традиційне свято - День фізичної культури і спорту.

Щороку друга субота вересня на Україні є Днем фізичної культури і спорту. Це свято запроваджено указом Президента 29 червня 1994 р

Мета цього свята - прилучення населення України до активного здорового способу життя.

Ось і в нашій книгозбірні  напередодні цього дня розпочалося свято, на якому  проходили  різноманітні конкурси та змагання з фізичної культури і спорту.

11 вересня юні читачі Єлизаветградківської селищної бібліотеки взяли участь у конкурсно-пізнавальній програмі «Літ-спорт-тайм». Перший тайм – «Розминка» - пройшов у вигляді слайд-вікторини, другий – «Спортивна термінологія» - у вигляді бліц-вікторини. Третій був присвячений спортивним захопленням відомих письменників.

П’ятий тайм був присвячений спортивним цікавинкам, а шостий – заключний - спортивній літературі для школярів, презентованій на поличці «Спорт запрошує до гри».  У перерві між ігровими таймами юні спортсмени взяли участь у веселих конкурсах «Колобкобоулінг» та «Метання чарівного клубочка».

Про Україну – сильну і спортивну державу, про олімпійців, які примножують славні традиції вітчизняного спорту, прославляючи Україну в світі, про здоров’я та гарне самопочуття, яке спорт дарує людині, розповідають книги представлені  в бібліотеці на виставці «Все про спорт».

 

Іловайськ. Рана на серці України

28 серпня, в день пам’яті за загиблими Героями в Іловайській трагедії, у приміщенні Єлизаветградківської селищної бібліотеки був проведений історичний екскурс під назвою «Іловайськ.

Рана на серці України». Відвідувачі, які завітали на захід, дізналися про те, що саме цього дня у 2014 р. під Іловайськом сили АТО зазнали найбільших втрат у боях з російськими військами. Тоді українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. Зокрема, за важливий стратегічний об'єкт Донбасу — місто Іловайськ — боротьба тривала з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але Москва кинула у супротив свої регулярні війська. В результаті близько десятка батальйонів українців потрапили в оточення. 29 серпня бойовики запропонували відкрити для українських військових гуманітарний коридор, по якому вони б могли вийти з «котла». Однак це була пастка… Згідно з даними Генпрокуратури України, тоді загинули 366 українських вояків, 429 отримали поранення, 300 потрапили в полон.

Щоправда, учасники тих подій, які вижили, називають більші цифри загиблих. Тому в останні дні серпня в Україні вшановується пам'ять загиблих учасників бойових дій в Іловайську та Дебальцевому. Після закінчення історичного екскурсу учасники заходу вшанували пам'ять загиблих воїнів-захисників України хвилиною мовчання та запалили свічу пам’яті.   

Слава, честь і вічна пам’ять вам, Герої!

  Іловайський котел, трагедія яка нас об'єднала

Інформаційна  закладка

       Іловайська рана ятриться досі…Напевно, цей день в Україні вже ніколи не минатиме без згадки про Іловайську трагедію, про сотні вбитих, поранених і полонених захисників української землі та мирних мешканців. П’ять років тому відбулася кульмінація вторгнення до суверенної держави військових злочинців зі складу регулярних військ РФ, які вчинили масове убивство українських військовослужбовців і представників сил безпеки, що виконували завдання з подолання опору озброєних бандформувань. Україна постала перед фактичним актом відкритої агресії. Саме цього дня наші оборонці в районі Іловайська зазнали найбільших втрат.

Радимо прочитати із фонду Єлизаветградківської селищної  бібліотеки :

 Положій, Є. Іловайськ: розповіді про справжніх людей/ Є. Положій. - Х.: Фоліо, 2016. - 378 с.

Іловайськ» — книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських вояків і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони. Це книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.

 

 

Зіненко , Р. Іловайський щоденник / Р. Зіненко . - Х.: Фоліо, 2017. - 288 с.

 
«Іловайський щоденник» Романа Зіненка  —  чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», який пройшов «Іловайський котел» від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.

Пам’ять про героїв – у спадкоємності поколінь

Шаповал Олександр Сергійович народився 25 липня 1992 року в смт Єлизаветградка Олександрівського району Кіровоградської області.

Після зразкового навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна і успішного його закінчення Олександр Шаповал у липні 2010 року вступив до Львівської Академії Сухопутних військ на факультет аеромобільних військ та розвідки.

Під час навчання в Академії він склав додатковий іспит-тестування курсантів та отримав міжнародний сертифікат про високий рівень знань англійської мови. По закінченню ВВНЗ молодий лейтенант Олександр Шаповал був направлений для проходження служби до військової частини у с. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. У серпні 2014 року його було направлено в район проведення антитерорестичної операції.

За час проведення АТО Олександр та його група, яка брала участь в обороні Донецького аеропорту, була представлена до нагородження. Урочисте нагородження було заплановане на 24 серпня. Однак не судилося...

5 серпня 2015 року старший лейтенант Олександр Шаповал з позивним «Фортуна» загинув під час виконання бойового завдання, підірвавшись на фугасі. Сталося це поблизу с. Карлівка Мар’їнського району Донецької області.

Відповідно до Указу Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року «За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого лейтенанта Шаповала Олександра Сергійовича було нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)".

Незламний та непереборний, він був гідним сином свого народу, любив Україну, свою професію, якою оволодівав професійно.

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

4 серпня 1687 року на козацькій раді в селі Коломак (нині — Харківська область) новим гетьманом Правобережної України був обраний Іван Мазепа.

ІВАН МАЗЕПА: 5 ПОДВИГІВ І ЗАСЛУГ В ІМ'Я УКРАЇНИ

Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року в с. Мазепинці під Білою Церквою на Київщині, помер 21 вересня 1709 року біля н. п. Бендери у Молдові. Найвідоміший гетьман Війська Запорозького (1687-1708), що став героєм для українських патріотів і зрадником для Росії, князь Священної Римської Імперії.

Логіку росіян, коли мова йде про Мазепу, зрозуміти не складно: “Мазепа був улюбленцем Петра I, обмилуваним владою", кавалером №2 вищого російського ордена Св. апостола Андрія Первозванного з діамантами (першим був генерал-фельдмаршал Головін, сам Петро I отримав орден за №6, Меньшиков - №7), був найбагатшою людиною в Україні з необмеженою владою, все мав і ... все втратив, коли "зрадив Москву у найвідповідальніший момент Північної війни", перейшовши на бік Карла XII. Питається, що йому не вистачало? У росіян немає відповіді на дане питання, відповідь є в українців.

Чому Іван Мазепа - герой України.

Перший подвиг Івана Мазепи: Батьківщина вище за власну вигоду й особисте щастя. Щоб зрозуміти Івана Мазепу, росіянам потрібно згадати

скільки добровольців пішло восени-взимку 1941 на фронт і загинуло, будучи талановитими педагогами, фізиками, хліборобами, але не червоноармійцями, поставивши інтереси країни вище за особисті в хвилини смертельної небезпеки для Батьківщини;

скільки сотень (!) тисяч українців навесні і влітку 2014 вступило в добровольчі батальйони, Нацгвардію, ВСУ, стали волонтерами і просто допомагали армії чим могли, щоб захистити незалежність України, ризикуючи і гинучи, отримуючи інвалідність, передаючи працею зароблені кошти для армії, яка з "голої та босої" стала однією з найкращих у Європі всього за 1,5 роки.

Патріотизм був вище за розум і здоровий глузд і тоді, і зараз, а росіяни і українці - це різні нації. Ця теза допомагає зрозуміти, чому після Переяславської Ради 1654 року і смерті Богдана Хмельницького (1657 рік)

за 30 наступних років Росію "зрадили" більше десятка (!) українських гетьманів (Виговський (1657-1659), Юрій Хмельницький (1659-1662), Яким Сомко, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Остап Гоголь, Дем'ян Многогрішний, Михайло Ханенко, Самійло Самусь, Іван Самойлович та ін.). Гетьмани змінювалися, як у калейдоскопі, і кожен намагався ... "зрадити", вивівши себе і підконтрольну територію з-під влади Кремля. Чому? Відповідь проста: гетьмани вважали московського царя тимчасовим союзником, а не своїм сувереном і паном і "зраджували" його кожного разу, як тільки Москва намагалася закріпитися на українській землі, показавши "хто в домі господар";

на цьому тлі "зрада Мазепи" виглядає типовою поведінкою українського гетьмана та його оточення, які пам'ятали часи до "приєднання до Москви" (50 років тому) і своїх старших побратимів, які за ці 50 років більше десятка разів намагалися вийти з-під контролю Москви;

бурхлива реакція росіян так само зрозуміла: на відміну від попереднього десятка "зрадників-гетьманів", вони вважали Мазепу "своїм", "пригрітим", "приголубленим", "нагородженим", його рішення піти з-під влади Москви було для них повною несподіванкою.

Головна відмінність Івана Мазепи від попередників у тому, що він багато років готувався до цього кроку, про що свідчить вся його діяльність за 21 рік гетьманства в Україні (1687-1708).

Другий подвиг Івана Мазепи: припинення громадянської війни ("Великої Руїни" 1657-1687) і відродження економіки і політичного впливу України у світі.

Припинення воєн і набігів

дозволило розпочати економічне відродження українських земель, де посіви не спалили карателі і кочівники, жінок і дітей не гнали в рабство, а чоловіки не вбивали один одного у розбраті;

Мазепа намагався встановити "громадянський мир" на Гетьманщині, широко роздаючи козацькій старшині землі (про це свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін.), одночасно захищаючи інтереси простих козаків і селян, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 рр. та іншими, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток;

Іван Мазепа серйозно зміцнив міжнародний імідж України, що допомогло врятувати Україну від руйнувань після державного перевороту в Московській державі у 1689 р. Сталося це завдяки дипломатичному підходу Мазепи, який зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, так и з їх наступником - царем Петром I.

Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних відносин, зафіксовану у "Коломацьких статтях" (угода між Україною та Московською державою, підписана під час обрання Мазепи гетьманом), він мав численні зв'язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттинів у Польщі, Гіреїв в Криму та ін. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на річці Самара.

Третій подвиг Івана Мазепи: розвиток освіти для розвитку держави. Він постійно опікувався безліччю навчальних закладів, за свій кошт будував корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліотеками та рідкісними рукописами.

Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана з видання творів української літератури, зокрема творів Афанасія Зарудного, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших.

Опосередковано діяльність Мазепи позначилася і на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало підставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Україні наприкінці XVII - початку XVIII ст. унікального стилю - "мазепинського бароко". Крім того, цілеспрямована політика Мазепи призвела до загального відродження, яке позначилося не тільки на розвитку всіх галузей мистецтва, але й у сфері філософії, теології, суспільних і природничих наук.

Четвертий подвиг Івана Мазепи: підтримка української церкви як майбутньої ідеологічної опори української держави. За кошти самого Івана Мазепи було збудовано, відреставровано величезну кількість церковних споруд. Чимало храмів саме за Мазепи отримали своє друге життя. Найвідомішими з них були будівлі в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський Богоявленський, Кирилівський, Золотоверхо-Михайлівський, Чернігівський Троїцько-Іллінський, Лубенський, Мгарський, Густинський, Батуринський, Крупницький, Глухівський, Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький, кафедральні собори в Києві - Святої Софії, Переяславі та Чернігові, церкви в Батурині та інші.

Іван Мазепа також переймався станом православної церкви за межами України. Серед подарунків, зроблених Мазепою іноземному Московському Патріархату, найбільш відома срібна плащаниця, що зберігається у вівтарі грецького православного собору Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі і використовується тільки в особливо урочистих випадках. Іншим відомим подарунком було Євангеліє 1708, переписане і прикрашене гравюрами та засоби для богослужіння для православних сирійців м. Алеппо. Крім цих подарунків, гетьман виділяв певні кошти на милостині і допомогу православним християнам за кордоном. Всього, за підрахунками козацької старшини, зробленими одразу після смерті Мазепи, за 20 років свого правління гетьман на меценатські цілі витратив не менше 1110900 дукатів, 9243000 злотих і 186 000 імперіалів.

П´ятий подвиг Івана Мазепи: його життя і смерть... прославили Україну. Донині Мазепа - найпопулярніший українець у світі, що вплинув всі наступні покоління українців від Тараса Шевченка до Михайла Грушевського та президентів незалежної України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шість скульптур. Серед найбільш відомих творів - гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяхівського, Л.Тарасевича, М. Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII - початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Диверія, Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Т. Жеріко, Е. Делакруа, Е. Харпентера, М. Герімського; поетичні та прозові твори Дж. Байрона, Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі; музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурна, Дж.В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковського, М. Гранваля, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова.

Що дала б Україні поразка Росії в Північній війні проти Швеції.

Іван Мазепа використовував досвід гетьмана Петра Дорошенка, який на кілька років повернув незалежність України від Москви після Переяславської ради, для чого уклав союзний договір з Туреччиною.

Північна війна 1700-1721 рр. Швеції з Росією давала унікальний шанс Україні отримати незалежність від Кремля, тому що

Першим зрадив ... Петро 1, коли у 1706 р. Карл XII розгромив польські війська російського союзника і ставленика короля Августа, примусив того відректися від польської корони (1706), а нового короля Станіслава Лещинського змусив оголосити війну Росії. Над Україною нависла загроза польської інтервенції за підтримки військ Карла XII. Мазепа звернувся до Петра за допомогою. Але цар, який у той час чекав наступу шведів, відповів: "Я не дам і десяти солдатів. Захищайся, як знаєш".

В разі поразки Росії Швеція могла передати Україну під протекторат свого союзника Польщі як прекрасний трофей у війні (саму Швецію далека Україна практично не цікавила).

В разі спільної перемоги Швеції з Польщею та Україною гетьманщина отримувала довгоочікувану незалежність.

В українських землях зростало невдоволення "чужою війною", на яку на вимогу Москви Іван Мазепа посилав все нові і нові козачі підрозділи, які несли до 60% втрат у боях з кращою на той момент армією Європи, на чолі якої стояв Карл XII.

Критичний момент вибору настав для Мазепи в жовтні 1708 року, коли Карл XII почав свій похід на Москву не через Білорусь (у лісових масивах шведи потерпали від неочікуваних партизанських ударів), а через лісостеп України. Мазепа прийняв рішення перейти на бік Швеції.

Подібні відносини були характерні для того часу в Європі: якщо сюзерен не виконував своїх зобов'язань щодо васала, то останній залишав свого покровителя-сюзерена і переходив під протекцію іншого. У підсумку у 1708 році Мазепа підписав договір з Карлом XII, в якому вказувалосянаступне:

1) Карл XII зобов'язувався захищати Україну, яка повинна була стати незалежною державою Європи з титулом князівства;

2) територія незалежного української князівства розширювалася за рахунок відвойованих від Росії українських земель;

3) гетьман і всі верстви українського суспільства зберігали свої права;

4) Мазепа визнавався довічним правителем України, а після його смерті Генеральна рада мала право обрати нового гетьмана;

5) на час ведення війни шведам передавалися наступні міста: Полтава, Гадяч, Батурин та ін. для розміщення гарнізонів.

Мазепа підкреслював, що не шукає в цьому ніякої особистої користі. Більшість козаків, не зрозумівши планів Мазепи, залишили гетьмана і пішли на об'єднання з армією Петра I. З гетьманом залишилося кілька тисяч вояків. У Полтавській битві шведська армія програла, залишки військ Мазепи пішли в Молдову, де ватажок українських козаків помер 21 вересня 1709 року.

Цікаве про Івана Мазепу.

Іван Мазепа належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту здобув у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум і Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов;

Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 день). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури;

на початку XVIII століття в умовах Північної війни (1700-1721) Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським, а також шведським королем Карлом XII зробив спробу реалізувати свій військово-політичний проект. Головною метою даного проекту був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави;

метою Мазепи як гетьмана Війська Запорізького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини та Ханської України в складі єдиної Української держави , встановлення міцної автократичної гетьманської влади у складі держави європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.

ГОЛОВНА ПОДІЯ 3 СЕРПНЯ

Ліквідаця Запорізької Січі

Фотосесія "Літо. Книга. Друзі -Я"

  

В рамках літніх читань "Літо. Книга. Друзі-Я" Єлизаветградківською селищною бібліотекою  організовано бібліотечну фотосесію "Літо з книгою", яке подарує нам цікаві зустрічі та незабутні враження.

   Читачі не лише гарно відправляться в захоплюючу подорож по сторінкам улюблених книг, але  зможуть взяти участь у фотосесії.

12 хитрощів, які допоможуть зацікавити дітей читанням

Учені з усього світу давно довели, що читання має безліч користі для людини: воно не лише покращує пам`ять, розвиває фантазію, а й часто допомагає зняти стрес та відволіктися від рутини. Але як зацікавити дітей книгами, особливо в час, коли електронні технології на кожному кроці? Це питання турбує багатьох батьків. І ось кілька порад, як це зробити ;)

 

1. Покажіть власний приклад. Якщо дитина бачитиме, що ви зацікавлені книгами, вона теж захоче дізнатися, чим же вас так вабить читання. А літературний світ в усьому його різноманітті точно не залишить маля байдужим :)

 

2. Читайте маляті вголос, при цьому використовуйте смішні голоси. Книги наповнені масою різних цікавих персонажів й образів. Проявіть трішки фантазії та покажіть це різноманіття варіацією голосу й інтонації. Це неодмінно зацікавить дитину більше, аніж монотонне читання навіть найзахопливішої історії.

 

3. Дозвольте дітям лягати спати трішки пізніше, якщо цей додатковий час вони використають для читання. Повірте, чимало дітлахів, які ще мають багато енергії та не хочуть йти в ліжко, зацікавляться таким варіантом. Загалом читання перед сном – чудова практика, яка має безліч переваг, і не тільки для дітей ;) 

 

 

4. Запропонуйте почитати книги перед переглядом екранізації. Усі ми знаємо, що книга завжди є повнішою та яскравішою, аніж фільм, знятий за її мотивами. Поясніть це й дитині. Вінні Пух чи Гаррі Поттер – немає значення. Спершу читайте книгу, тоді дивіться кіно. А врешті знайомство з новою історією можна завершити обговоренням одного й іншого :)

 

5. Дозвольте дітям самостійно обирати книги, будь-то комікси, ілюстровані книжки, фентезі абощо. Нехай вони мають вільний доступ до вашої бібліотеки і знають, що завжди можуть обрати книжку до настрою. При цьому слідкуйте, аби книжкову поличку постійно поповнювали нові історії. І якщо ваш малюк обожнює книжки, наприклад, про котиків – гарантуйте йому широкий вибір таких «котячих» творів ;)

 

6. Відмовтесь від заохочення чи винагородження дітей черговими іграшками чи цукерками, натомість віддайте перевагу книгам.

 

 

 

7. Книги значно краще впливають на розвиток уяви, аніж телебачення. Тому обмежте час перебування дитини за екраном телевізора чи комп`ютера, натомість підготуйте низку цікавих видань відповідно до віку та зацікавлень дитини. Тоді маля проводитиме вільний час за читанням, що скоро стане звичкою :)

 

8. Частіше беріть маля до бібліотеки – нехай дитина змалечку занурюється у цю чарівну атмосферу книжкового світу. Врешті, читання книг з бібліотеки – чудова традиція.

 

9. Слухайте аудіокниги: в авто чи поїзді або ж під час прогулянки. Це гарна нагода провести час з користю й дізнатися щось нове, і не обов’язково для цього сидіти на місці.

 

10. Читаючи книгу разом із малям, проводьте пальцем по сторінці, вказуючи на слова, що озвучуєте. Так дитина, яка ще не вміє читати, почне змалечку зіставляти візуальний вигляд та звучання слова, що допоможе швидше навчитися читати.

 

11. Обговорюйте книги, які прочитали, вчіть дитину не просто проходити сторінка за сторінкою, а й усвідомлювати та аналізувати прочитане. Ви можете навіть разом ходити до читацьких клубів і обмінюватися враженнями про книгу з іншими читачами. Або ж влаштовувати такі читацькі обговорення вдома, залучаючи до розмови друзів своєї дитини.

 

 

12. По черзі читайте один одному – це гарна практика спільного проведення часу