Душа мого народу – рушники,

барвінками і мальвами зігріта

Український рушник. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.  В рушникові,  як в пісні, закладена душа,  яку неможливо збагнути до кінця, й багатство його безмежне.     

Саме цій темі було присвячене свято українського рушника  «Душа мого народу – рушники, барвінками і мальвами зігріта», яке відбулося в Єлизаветградківській селищній бібліотеці.

  Ведучі Трегуб Вікторія та Ковтун Анастасія відкриваючи свято наголосили, що вишивання - це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років! Люди вишивали чарівні рушники, які дарували потім своїм дітям у далеку і щасливу дорогу. На барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу і найдорожчу святиню, бо хліб — це саме життя. Прикрашали рушниками домівку і вони оберігали її від злих духів, вивішували рушники над образами і над світлинами дорогих людей, над вікнами і над дверима, щоб у хаті панували мир і злагода, затишок і спокій.

Цього дня бібліотека набула вигляду вишиванки. На виставці «На рушниковому крилі» поряд з книгами, періодичними виданнями, в яких були поради майстриням, створили райський куточок в бібліотеці.

         Проведення свята українського рушника  продемонструвало, що ми є справжніми українцями та налаштовані на збереження культури, звичаїв та традицій свого народу. Свято пройшло в теплій родинній обстановці. Всі  отримали велику насолоду від спілкування, на душі, хоч на деяку мить, у цей неспокійний час для нашої країни, було спокійно і затишно.