На гордість Україні діточки ростуть та слово Кобзареве у майбуття несуть

Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка.

Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. І ось чому. Поляки дістали Міцкевича, німці – Гете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте. А ми, українці – Тараса Шевченка.  Він, безсмертний  для нашого народу – явище  унікальне,  неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне. Саме тому в Єлизаветградківській селищній бібліотеці проведена літературна година «На гордість Україні діточки ростуть та слово Кобзареве у майбуття несуть».

Під час заходу присутні дізнались про маловідомі сторінки біографії Тараса Григоровича Шевченка, який постав перед ними як поет, драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист та художник. Вікторія Голинська разом зі своїми гостями «пройшли» тими ж стежками, що і великий Кобзар, пережили різні емоції.

Співчували долі маленького Тараса, переглянувши картини пишалися Шевченком як художником.

Під гаслом «Жива душа поезії Шевченка» були проведені голосні читання віршів поета «Слухайте безсмертний голос Тараса». Учасники читали вірші з різних носіїв: книжок, планшетів, е-книжок, мобільних телефонів. А наостанок здійснили віртуальну подорож в будинок-музей Т. Шевченка на Черкащині.

Захід зібрав багато шанувальників Шевченкової поезії та любителів поетичного слова.